Шість зустрічей з Дівою Марією. 
Перше об’явлення Богородиці, 13.05.1917р. (Кова-да-Ірія)
Друге об’явлення, 13.06.1917р. (Кова-да-Ірія)
Третє об’явлення, 13.07.1917 р. (Кова-да-Ірія)
Фатімські Таємниці:
- Візія пекла
- Почитання Непорочного серця Марії.
- Посвячення Росії її Непорочному Серцю.
- Перші суботи
- Третя частина
Четверте об’явлення, 19.08.1917р. (Валіньйос). Діти в тюрмі.
П’яте об’явлення, 13.09.1917р. (Кова-да-Ірія).
Шосте об’явлення, 13.10.1917р. (Кова-да-Ірія). Чудо Сонця.
Коли Лусію запитали чому Марія вибрала 13-те число, сестра відповіла – задля того щоб підкреслити таємницю Єдиного Бога в Тройці: 1- Єдин Бог, 3 – Бог у трьох іпостасях.
Перша з’ява – це знайомство, друга проміжна, а третя – основна, де були дані таємниці.
Перше об’явлення Богородиці (13.05.2017)
Це була неділя.
“Не бійтесь! Я не завдам вам зла”.
“Звідки Ви прийшли?”
“Я прийшла з небес”.
Знайомство Марії з дітьми.
Типово Євангельське звернення: “Не бійтесь”. У першому об’явленні руки Марії складені і Вона тримає вервицю. Перші слова-дар миру: “Не бійтесь”.
“І що Ви хочете від мене?” (кожного разу Лусія задавала це питання Богородиці). “Я прийшла для того, щоб попросити вас приходити сюди протягом шести наступних місяців кожного 13-го числа, саме в такий час. Тоді я скажу вам хто я і що від вас хочу. Після цього я повернуся сюди всьоме”.
Богородиця пообіцяла взяти Франсішку і Жасінту на небо, але Франсішку мусить відмовити ще багато вервичок.
Діти бачили Ангела, діти бачили Марію, у них є благодать.
Марія запитує у дітей їх згоди:
“Чи ви хочете принести в жертву Господу усі страждання, які Він пошле вам як покуту за гріхи, які Його ображають, та заради навернення грішників?”
“Так ми хочемо цього”.
“Тоді ви будете багато страждати, але милість Божа буде вашою силою”.
Вона перший раз розвела долоні і оточила нас яскравим світлом, яке наче відбивалось від її рук. Це сяйво наповнювало нас до глибини душі і ми ясніше ніж у дзеркалі побачили себе зануреними в Бога, який і був Світло. Ми впали на коліна і повторювали:
“О, Пресвята Тройце, я молюся Тобі, Боже мій. Я люблю тебе в Пресвятому Таїнстві”.
За якусь мить Богородиця додала:
“Читайте кожен день вервичку, щоби віднайти мир на землі і покласти кінець війні”.
Діти повертаються додому. Лусія боїться, що мати буде її сварити. Франсішку мовчить, а Жасінта думає, що вона могла би поділитися з мамою. І хоч діти домовилися зберігати це в таємниці, найменша Жасінта розповіла матері.
Друге об’явлення (13.06.1917р.)
Цей день припало святкування празника святого Антонія і у Фатімському приході відбувався великий фестиваль. Мати Лусії, Марія-Роза переконана, що дочка вигадала цю історію, тому вона дуже боялася, що у цей день брехня розкриється і над нею всі люди будуть сміятися. Марія-Роза вирішила піти на фестиваль, щоб бути подалі від ганьби. Батьки Франсішку та Жасінти теж не були впевнені в істинності об’явлень, тому вони вирішили поїхати в Педрейру щоб купити овець. На друге об’явлення з дітьми вже прийшло майже п’ятдесят людей. Після того, як вони помолилися на вервичці, вони знову побачили світло, що наближалося і яке вони називали блискавкою, а опісля над скельним дубом, так само як і в травні місяці, з’явилась Богородиця.
«Що ви хочете від мене?»
«Я хочу, щоб ви прийшли сюди 13-го числа наступного місяця, щоб ви кожен день молилась на вервичці і щоб навчилась читати. Пізніше Я скажу вам, що Я хочу».
Я попросила про зцілення одного хворого.
«Якщо він звернеться до Бога, то впродовж року одужає».
«Я хочу попросити Вас взяти нас на небо».
«Так! Франсішку і Жасінту я заберу вже скоро, але ти ще деякий час зостанешся тут. Ісус хоче, щоб за твоєю допомогою люди пізнали і полюбили мене. Йому угодно заснувати на землі почитання мого Непорочного Серця».
«Зостануся тут сама?»
«Ні, дитино моя. Ти багато страждаєш? Не втрачай мужності. Я ніколи не покину тебе. Моє Непорочне Серце буде твоїм захистом і шляхом, який приведе тебе до Бога».
В ту мить, як Богородиця сказала останні слова, Вона знов розкрила руки і вдруге обдарувала нас відображенням незрівняного світла. В ньому ми почувалися зануреними в Бога. Франсішку і Жасінта стояли, здавалося, у тій частині світла, яка піднімається до неба, а я у тій, яка проливалася на землю. На правій долоні Богородиці було Серце, з усіх боків оточене колючим терням, які, здавалося, входять у нього. Ми зрозуміли, що то було Непорочне Серце Діви Марії, що страждає від людських гріхів і яке бажає, щоб настав мир і спокій.
Суть об’явлення є Непорочне Серце Марії. Діти з того часу не могли дочекатися, коли Марія візьме їх на небо.
Третє об’явлення (13.07.1917 р.)
Третє об’явлення є найоб’ємнішим і найглибшим.
“Після того, як ми прийшли на Кова-да-Ірія до скелястого дуба, де багато людей молились на вервичці, ми знову побачили спалах світла і за мить над дубом з’явилась Богородиця.
«Ваша милосте, що Ви хочете від мене?»
«Я хочу, щоб ви прийшли сюди 13-го числа наступного місяця, щоб ви кожен день продовжували молилися на вервиці на честь Діви Марії, щоб випросити мир для світу і закінчення війни, тому що тільки Вона може його дати».
«Я хотіла би попросити Вас сказати нам хто Ви і сотворити чудо, що би всі повірили, що Ви явились нам».
«Продовжуйте приходити сюди щомісяця. У жовтні Я скажу вам хто Я і що мені угодно і зроблю чудо для всіх, щоби побачили і увірували».
Тут я принесла декілька прохань, тепер уже більше не пам’ятаю, яких саме. Пригадую, що Богородиця сказала, для того щоб ці люди отримати милості, вони мають молитися вервичку протягом року».
Потім Вона продовжила: “Жертвуйте себе за грішників і часто повторюйте, особливо, коли приносите жертви: “О, Ісусе, я роблю це з любов’ю до Тебе, заради навернення грішників і заради спокути за гріхи проти Непорочного Серця Діви Марії”.
Усі, хто був у Фатімі; зауважували, що було таке відчуття, ніби ти перебуваєш у себе вдома. На тому місці, де був скельний дуб, зараз стоїть капличка.
(Ми думаємо, що через Мінські угоди вирішується доля світу, а Богородиця каже не там, а в молитві на вервичці та жертві, як це робили юні душі:
– із любові до тебе (Франсішку)
– заради навернення грішників (Жасінта)
– як акт спокути за гріхи, заподіяні непорочному Серцю Марії (Лусія)).
На останніх словах, Вона знову розпростерла руки, як робила в час двох попередніх об’явлень. Промені світла, здавалося, пронизували землю і ми побачили ніби море вогню.
«Ви бачили пекло, куди йдуть душі нещасних грішників. І щоб врятувати їх, Господь бажає встановити на землі почитання мого Непорочного Серця. Якщо зробите те, що я скажу, багато душ спасеться і дістануть спокій. Війна закінчиться, але якщо не припиняться образи Господа, то за часів папи Папи Римського XI, розпочнеться друга, ще більш жахлива війна. Коли ви побачите ніч, освітлену небаченим сяйвом (25.01.1938р.), знайте — це знамення того, що Господь іде карати світ за його гріхи, і карою буде війна, голод і утиски Церкви і Святого Отця.
«Щоб запобігти цьому, Я прийду просити про посвячення Росії моєму Непорочному Серцю і покаянного причастя у перші суботи кожного місяця». «Якщо прохання мої будуть виконані, то Росія навернеться і настане мир. Якщо ні, то облудні науки її поширяться по цілому світу, будуть війни, гоніння на церкву. Праведники стануть мучениками. Святий Отець буде багато страждати і цілі народи будуть знищені. Але в підсумку, моє непорочне Серце восторжествує. Святий Отець посвятить Мені Росію, яка навернеться і світові на деякий час буде дарований мир».
Діти про це мовчать. У 1929 році Лусія отримує від Богородиці доручення відкрити дві перші таємниці. У 40-х роках, коли у сестри Лусії погіршився стан здоров’я, єпископ Лейрії наказує їй написати про третю таємницю. Вона її записує і передає Папі Римському.
В момент об’явлень папський престол обіймав папа Бенедикт XV. Те, що при владі буде інший папа і його ім’я буде Пій XI, тоді ніхто знати не міг.
Тут вперше звучить прохання присвятити Росію Непорочному Серцю Діви Марії. Діти подумали, що мова йде про якусь грішну жінку. Марія поводить себе як пророки в старому завіті —якщо ви виберете те, то буде так, якщо інше — то буде так, що буде війна.
У 1929 р. Лусія отримує від Богородиці прохання — настав час посвятити Росію. Пай’у Пія XI, хіротонія якого відбулася 13 травня 1917 року, називають Фатімським папою.
У 1938 році Лусія знову пише лист до Папи (поява незвичайного сяйва). У 1942 році Папа посвячує світ Непорочному Серцю Марії. До 1942 року здається, що нацистська Німеччина завоює світ.
8 грудня 1942 року відбувається посвята, а вже 2 лютого 1943 року відбувається Сталінградська битва і поворот у військових діях. 15 серпня 1945 року, в день Успіння Богородиці закінчується Друга Світова Війна.
Четверте об’явлення (19.08.1917)
Відсутність дітей у Кова-да-Ірія.
У понеділок, 13.08.2017 року, діти не змогли прийти в Кова-да-Ірія, бо у цей день рано вранці їх таємно вивезли і закрили в Оуремську в’язницю. Незважаючи на відсутність дітей, багато паломників спостерігали незвичайне явище біля дуба: грім, білу хмаринку на листках і, пізніше, гру кольорів на дереві – тоді всі листочки стали подібні на різнобарвні квіти. Матір Божа з’явилась дітям через декілька днів у містечку Валіньйос.
В Оуремській в’язниці діти готувалися до мученицької смерті. Від них хотіли щоб вони зізналися, що вони все видумали. Місцевий префект лякав їх, що засмажить їх у киплячій олії, якщо вони не зізнаються у своїх вигадках. Діти справді були готові принести цю жертву. Однак трохи згодом їх відпустили.
19 серпня 1917 року – “Я і Франсішку побачили спалах світла, яке ми називали блискавкою. Жасінта прибігла трохи пізніше. Ми побачили Богородицю над дубом.
«Чого Ви від мене бажаєте?»
«Я хочу, щоб ви продовжували приходити тринадцятого числа на Кова-да-Ірія і продовжували кожен день молитись на вервичці. В останній місяць я зроблю чудо, щоб усі увірували».
«Що нам зробити з тими грошима, які люди залишають в Кова-да-Ірія?»
«Зробіть двоє носилок. Одні повинна нести ти і Жасінта, і дві дівчинки в білих одежах, другі носилки повинен нести Фрасішку і троє інших хлопчиків. Гроші з носилок призначені для празника нашої Владичиці Вервиці, а ті, що залишаться – на капличку, яка повинна бути тут побудована».
«Прошу Вас зцілити декілька хворих».
«Так. Я зцілю деяких впродовж року».
Потім стала дуже сумною. Богоматір сказала: “Моліться, багато моліться і приносьте жертви за грішників, тому що багато душ потрапляє у пекло бо ніхто за них не жертвує і не молиться».
При цій з’яві був ще четвертий хлопчик (він не бачив і не чув нічого).
Основна теза : Відповідальність віруючих за невіруючих (Де твій брат?)
На початку XX століття Діва Марія бачить, що пекло наповняється.
П’яте об’явлення (13.09.1917р.), Кова-да-Ірія
“Коли прийшла довгожданна година, мені, Жасінті і Франсішку довелося проходити крізь великий натовп, який нас заледве пропустив. Всі дороги були заповнені людьми. Всі хотіли нас бачити і говорити з нами. Ніхто нікого не боявся. Багато людей, навіть високоповажні пані і панове, протискались крізь натовп, який нас оточував. Вони падали перед нами на коліна і молили нас передати прохання Богородиці.
Врешті ми підійшли до скельного дуба на Кова-да-Ірія і почали усі разом читати вервицю.
Невдовзі ми побачили сяйво, а потім над дубом з’явилася Богородиця.
«Читайте і далі вервичку, щоб випросити кінець війні. В жовтні ви побачите Господа, Мене скорботну і в образі Цариці Кармелю, і святого Йосипа з немовлям Ісусом, який поблагословить світ. Господь задоволений вашими жертвами, та він не хоче, щоб ви спали з мотузкою, носіть її лише удень».
«У мене багато людей молили попросити у Вас милості і зцілити хворих, глухонімих».
«Деяких Я зцілю, деяких ні. У жовтні Я сотворю чудо, щоб усі увірували».
І вона почала підніматись і щезла як завжди.
Діти придумували різні жертви. Хоча Ангел і Діва Марія говорили їм жертвувати всі події, які приносить вам день, та вони крім цього придумали носити на тілі грубу мотузку, яка при русі дошкуляла їм і приносила терпіння.
Шосте об’явлення (13.10.1917р.), Кова-да-Ірія
“Ми прийшли на Кова-да-Ірія до скельного дуба і я під дією внутрішнього поруху попросила людей закрити парасольки і молитися на вервиці. Невдовзі після цього ми побачили спалах світла і над деревом з’явилась Богородиця.
«Чого Ви хочете від мене?»
«Я хочу тобі сказати, що тут потрібно побудувати капличку на Мою честь. Я – володарка вервиці. Продовжуйте молитись вервицю щоденно. Війна підходить до кінця, і військові невдовзі повернуться до своїх домівок».
«Я хотіла би багато Вас попросити: чи не могли би Ви вилікувати декількох хворих і навернути декількох грішників і ще багато чого».
«Деяких – так, деяких — ні, вони повинні виправитися і просити про прощення своїх гріхів».
І ще Вона сумно сказала: «Не ображайте більше Бога нашого, якого вже так сильно образили».
Вона розкрила руки і змусила засяяти сонце. Коли Вона піднімалась, її власне світло знову відобразилось у сонячному сяйві”.
Це чудесне явище бачило близько 70 тисяч присутніх в Кова-да-Ірія і околицях, а всіх разом побачило біля 100 тисяч зацікавлених і випадкових осіб.
Найсумніші слова Богородиці: “Не ображайте більше Бога нашого, якого уже так сильно образили”.
По-перше, тут є поняття” гріха.
По-друге, що гріх реально зачіпає любов Божу і є, перш за все, образою, яку людина завдає Богові.
Причому кількість цих образ дуже сильно зростає в останній час (“вже так сильно образили”).
Діва Марія співчуває Господу. Вона співчуває Йому, коли Його не приймають в Назареті. Так і зараз — вона ображена тим, що ображають Ісуса. І ось тут є та єдність Ісуса і Марії. Серце Ісуса, яке повне любові і ображене, та Марія, яка має спільність з цим Серцем і Вона відчуває цю образу і тим самим відчуває, що це ображає її.
І тут є ця єдність між Серцем Ісуса і Непорочним Серцем Марії.
Згадаємо історичний огляд, який ми робили, аналізуючи події що передували з’явам — першу світову війну, масонську революцію, коли по площі Святого Петра йшли масони з плакатами що скоро Люцифер буде сидіти в Римі і Папа Римський буде йому служити, часи, коли в Португалії спалювали храми, то це виглядало на той час дуже сумно. Після цього відбувається чудо Сонця.
Місто Фатіма лежить на віддалі 120 км від Ліссабону. До міста належить присілок Алжуштрел з долиною Кова-да-Ірія. Тут і народилися троє дітей, яких Боже провидіння обрало для об’явлення волі Господньої через Пречисту Діву Марію. Діти називалися Лусія дос Сантуш, Франсішку Марто, Жасінта Марто.